Краєзнавство  с. Остки

Стояв погожий вересневий ранок 1967 року, коли молода дівчина прийшла до школи. Нарешті здійснилася її мрія: знову опинитися тут у рідних стінах. Але вже не ученицею, як колись, а колегою своїх учителів, на яких прагнула бути схожою понад усе.

Так і розпочалася дорога до дитячих сердець Корнійчук Галини Степанівни, відмінника народної освіти УРСР, нині пенсіонерки.

Народилась вона 20 жовтня 1944 року в с. Сухава Владавського району Люблінської області, в Польщі.  Була третьою дитиною в сім’ї, і наймолодшою серед сестер.

В 1946 році разом з батьками була переселена в с.Остки  Рокитнівського району Рівненської області. Жили на хуторі Дуброва.

Коли сестри йшли до школи, то щоб не залишати Галину саму з братами, які часто ображали її , брали її з собою. Особливо часто Галя відвідувала школу з старшою сестрою Марією.

         В школі Галинці дуже подобалося, і саме в цей час, бачачи як вчителі спілкуються з своїми учнями, вирішила, що коли стане дорослою, то теж буде вчителькою.

Помітивши  бажання  дівчинки вчитися, директор школи, Яворський Василь Олексійович, прийняв її до школи ще в шестирічному віці. Отож,  в 1950 році Галина Степанівна стала школяркою, ученицею 1 класу Остківської восьмирічної школи.

Незважаючи на те, що в класі була наймолодшою і найменшою, вчилася добре, бо прагнула до знань.

В 1960 році закінчила 10 клас Сновидовицької середньої школи і була направлена   старшою     піонервожатою       Переходицької восьмирічної школи. В школі разом з дітьми займалася художньою самодіяльністю, так як мала чудовий голос.

Отак і почалося спілкування Галини Степанівни зі школярами. Працювати було важко, тому що село знаходилось далеко від районного центру, і на той час було відірване від цивілізації. Складно було добиратися додому, для цього потрібно було їхати через Білорусію. Найважче було діставати продукти харчування, так як в селі не було магазину. Продукти привозили машиною раз в тиждень.

         Молода піонервожата прагнула до знань, до педагогічної науки. Тому у 1962 році вступила у  Ровенський педагогічний інститут ім. Д.З. Мануїльського Під час навчання  працювала вчителем 1-4 класів в Біловізькій та Сновидовицькій школах. В 1967 році, закінчила інститут і була направлена в Остківську восьмирічну школу, де і пропрацювала  до 1995 року вчителем початкових класів.

Часто люди задають собі вічне запитання: « У чому сенс життя ? У чому щастя?»  відповіді можуть бути різні, а на сьогодні навіть несподівані: у грошах і достатку, у здобутій освіті і досягнутій кар’єрі, в улюбленій роботі, у дітях і вдало створеній сім’ї!.. Усе це якоюсь мірою правильно, бо заперечити добробут і благополуччя, вдалу кар’єру і сімейний затишок важко. Та, спостерігаючи за злетом долі Галини Степанівни, можна ще довго будувати рядок, вписуючи туди складові її особистого, власно створеного щастя, вимріяного і намальованого, вистражданого силами великої невтомної праці, осмисленого й безкорисливо відданого людям, а особливо дітям, бо свою роботу вона любила і всю душу віддавала дітям.

Галина Степанівна дала путівку в життя близько 140 учням, серед яких є бібліотекарі, лікарі, вчителі, інженери, продавці.

Нині Корнійчук Галина Степанівна на заслуженому відпочинку, проживає в Рівненській області, поблизу Здолбунова, в селищі Глинськ.